Mi único сuervo

Чому, коли світло згасає,

у кімнаті дві постаті —

я і мій ворон?

Коли зірки крокують до нас

крізь терни небес, хто з’їдає

їх першим?

Незрозуміло. Жодній складці душі

не видно нашої трапези.

На самоті — вікна сповнені порожнечею,

мов її ніччю накаркано.

«Mi único сuervo, чи смерть.. цікава?»

Ворон втішився запитанням —

і ми дуже довго сміялися.