Містик прикордонних військ

Я зійшов з електрички, на вулиці повна темрява, куди йти не знаю. Раптом мене хтось покликав.

-Товаришу лейтенант, ви на заставу? - запитали з темряви.

- На заставу, - відповів я.

-Тоді я за вами.

І тут я побачив сержанта. Він взяв мої речі та швидким кроком пішов назад у темряву. Я поспішив за ним, й через 10 хвилин ми вже входили на територію застави.

Двоповерхова будівля з присінком. В кутку двору вежа, поруч з вежею будинки офіцерського складу. Це все, що я встиг помітити.

Я піднявся по сходинках і увійшов до приміщення. Зліва кімната для зброї, праворуч, кімната чергового та кабінет начальника застави.

Постукавши у двері, я відчинив її та увійшов до кабінету. Було накурено, сильно накурено.

Прямо переді мною сидів вусатий лейтенант, вже у віці та щось писав, а праворуч від нього, в клубах диму, я розрізнив зірочки майора.

- Товаришу майор, лейтенант Максимов прибув для подальшого проходження служби! - чітко відрапортував я.

Літній лейтенант підняв голову і тихо сказав: «розташовуйся», і знову почав щось писати.

Я присів на стілець, повз мене пройшло двоє або троє військових і покинули кабінет.

Вусатий відкрив вікно і через кілька хвилин дим вивітрився.

-Начальник застави вихідний, - сказав вусатий, - я черговому скажу, щоб розмістив тебе в штабі, а завтра до восьмої приходь.

-Зрозуміло.

- Черговий, - крикнув вусатий.

Увійшов прикордонник і віддав честь.

- Проводиш нового заступника до комендатури. Там мали приготувати кімнату. Виконувати!

Я піднявся і вийшов за черговим, ми спустилися сходами, повернули ліворуч, потім ще раз ліворуч і пішли вздовж застави до штабу. Штаб або комендатура, являв собою убогу, теж двоповерхову будівлю. На першому поверсі кімнати для проживання і вузол зв'язку, на другому поверсі комендатура і гостьова командирська кімната.

Ми увійшли в будівлю на першому поверсі. Зліва, в самому кінці для мене була приготована кімнатка 3 на 4, з ліжком і стільцем.

Поставивши мої речі, черговий віддав честь і пішов.

Я присів на стілець. «Ось я і на кордоні» - пронеслося у мене в голові.

Дістав з сумки пляшечку самогону, хліб з салом, зробив кілька ковтків, закусив, роздягнувся і ліг спати.

На новому місці було важко заснути. Я лежав у темряві та згадував розмову в електричці.

Сивий старий, містики, незрозуміле зникнення людей з вагона. За цими думками мене і знайшов сон.

Спочатку мені привидівся сивий Димитрій, з якимось блакитним світлом у руках, потім він же поклав свою руку до мого оголеного плеча і на ньому з'явився малюнок щита, а на ньому сонце, місяць і літера М.

Потім, я пив якусь гидоту, з запахом барбарису і смаком вишневого вина. Потім було багаття, величезне, на зразок піонерських, через яке спочатку пройшов Димитрій, а слідом за ним я. Опинившись у вогні, я відчув, як в мені забушувала енергія або типу того. Я відчув незрозумілу мені силу, але не тільки силу м'язів, але і ще чогось.

Напевно, я б зміг зігнути лом або закинути його на кілька сотень метрів або зупинити коня на ходу, а ще я знав, що зможу керувати діями людей і розуміти мову тварин. Вийшовши з вогню і зробивши два кроки, я провалився у темряву.

Прокинувся весь мокрий, ще відчуваючи своє падіння в безодню. Було шість годин ранку. Я одягнувся в камуфляж і пішов шукати туалет. На душі було не спокійно. Сни мені не снилися з 1991 року, як вступив до військового училища. Може вони й снилися, але в пам'яті нічого від них не залишалося. А зараз як в кіно, в кольорі та все запам'яталося.

Ранкова прохолода бадьорила. Погода обіцяла бути теплою.

Я підійшов до застави та запитав у солдата де туалет. Потім піднявся на другий поверх.

Вода, тоненькою цівкою текла з крана, я почистив зуби, умився, згадавши, що у дворі бачив колонку з водою, вирішив піти до неї.

Роздягнувшись до поясу, я відкрив воду і підставив під тугий струмінь руки. Вода в колонці була не така як в крані.

«Дивно якось», - подумалося мені.

Я зачерпнув воду і став обтиратися. Обмивши ліве плече, я раптом помітив на ньому той знак, що наснився мені вночі.

Мені стало страшно. Не по-людськи страшно. Цей страх виповз звідкись із глибин найтемніших куточків моєї підсвідомості. Я покрився холодним потом. Ще раз подивившись на плече, помітив, що знак зник.

- Чортівня якась, треба ж галюцинації з ранку, напевно від свіжого повітря. - сказав я вголос.

- Ви щось сказали товариш лейтенант? - запитав вартовий.

-Ні! Все нормально.

Я знову набрав води та полив на голову, вода освіжала і заспокоювала. Ще раз хлюпнув на себе і знову на лівому плечі побачив блідий знак. Щит з сонцем, місяцем і буквою М.

- Йосип голий!

Я схопив куртку і поспішив до кімнати. Мене били дрижаки. Якщо все те, що мені наснилося, було насправді, то як таке може бути.

«А може це ще сон, може я сплю?» - пронеслося у мене в голові. Я ущипнув себе і відчув біль.

"Це не сон! - думка свердлила мене, - це не сон! ".

Я присів на ліжко, руки трусилися, з очей текли сльози.

Що зі мною зробив старий? Хто я тепер?

Потім я пригадав дивну розмову в електричці.

Годинник просигналив 8 ранку, пора було йти на заставу. Ноги були ватяними, в руках тремтіння, я усвідомлював себе не людиною, а якимось монстром. Зібравшись духом, все ж пішов на заставу.

Я зайшов до кабінету начальника, але там нікого не виявилося.

Сів за стіл, закурив. Хвилин через 10 з'явився прапорщик, він запитав дозвіл увійти та сів за сусідній стіл.

Я спитав у нього, коли буде начальник і дізнався, що начальник вранці поїхав до Ужгорода. Заступник, а ним виявився вусатий лейтенант, відпочиває після нічного чергування, а він, технік застави, вранці заступив на чергування.

Ми познайомилися, розговорилися, я запитав, де тут можна перекусити. Прапорщик покликав кухаря і поставив йому завдання приготувати мені сніданок. Через 20 хвилин я вже їв смажену картоплю з м'ясом, хліб з маслом і чай. Я зовсім забув про своє горе.

До обіду ми просиділи за розмовами, періодично виходили на територію застави, були на розпліднику, зайшли в лазню, пройшлися по всіх приміщеннях застави.

Пообідали разом на заставі, потім знову сиділи в кабінеті курили, розмовляли. Я почав розпитувати про місцеве населення, особливо про старого.

-Та якийсь він не такий, як усі, - відповів прапорщик, чи то шаман, чи то чаклун, біс його знає, лікує людей, травами й руками, звір його не боїться і слухається, та й люди. Кажуть йому понад сто років, але я точно не знаю.

-Так, дивний старий, я з ним в електричці познайомився.

На цьому тему закрили. Але думки мене не покидали, перед очима стояв віщий сон.

Ближче до вечора прийшов вусань, ми познайомилися і він сказав, що начальник буде завтра вранці, і я можу йти відпочивати.

Я дізнався у нього чи можу вийти в селище, на пошту, зателефонувати, та й просто пройтися, купити цигарок.

Він розповів, як дійти до пошти та через 10 хвилин я вже підходив до неї.

Але на пошту я не потрапив, недалеко, біля пошти я побачив Димитрія і погнався за ним.

- А, старий знайомий! - зрадів він побачивши мене, - як ся маєш?

- Ти що зі мною зробив? На кого перетворив?

-Та ти заспокойся, пішли, поговоримо, я тобі все поясню.

Ми зайшли в найближчий бар і сіли за столик. Димитрій замовив два пива, я закурив.

- Розумієш, - сказав він, - ти пройшов ініціацію в містики, ти тепер присвячений, воїн першого кола. Нічого страшного в цьому немає, навіть навпаки, ти тепер набагато сильніше, швидше, будь-якої людини, ти можеш впливати на людей і тварин, можеш полегшувати біль, у тебе швидше будуть загоюватися рани, повільніше будеш старіти.

Так що поки одні плюси. І головне, що ти залишився людиною, просто тепер ти зі здібностями.

-А чому ти мене не запитав, чи хочу я бути суперменом чи ні?

-Часу немає шмарклі розводити, ти мені потрібен, в тобі тече кров містика.

- Що тече?

-Кров містика, у тебе ж 4 група негативна?

- Так, а ти звідки знаєш?

-Я її відчуваю, ця кров містить в собі магічну енергію, можу навіть сказати більше, твоя кров набагато сильніше моєї, значить у твоєму роду, більш древньому роду ніж мій, були могутні або маги, або містики, або твої предки не знали якою силою володіють, але швидше за все містики.

Чим більше мені Димитрій розповідав, тим більше я розумів, що зворотної дороги у мене вже немає, мені вже хотілося випробувати свою силу, спритність, хотілося чаклувати, але...