Пацифіст

не знаю

діти ми, чи підлітки

чи в ластовинні, покритому попелом

юнацтво

і не брехатиму, навпаки

розріжу навпіл свій сполоханий мозок

додам до серця запасне, механічне...

слухайте, ну ж не кидаємося ми

до Польщі зі спортивною сумкою!

але так само сплюснуті

цим повітрянотривожним пригніченням

і ласкаво ніжиться на окрайці наших мрій

великий тигрик геройства

та каюся

відверто — й собі

- що не вмію робити постріл -