А може, то щастя було..?

А може, то щастя було –

Весна у ранкових туманах,

Коли ще душа не пекла

Від втрат і від болю обману?

А може, то щастя було –

У погляді ніжному, світлім,

Де сонце в очах розцвіло,

Як промінь у крапельці літній?

А може, то щастя було –

Несміливий дотик долоні,

Де серце відчути змогло

Той трепет, що дихає сонях?

А може, то щастя було –

Вечірній дзвінкий поцілунок,

Де вітер шептав між гілок

Осінній останній дарунок?

А може, й не щастя... Хто зна?..

Та пам’ять у серці не гасне,

І знову спитає весна:

"А може, то й справді було щастя?"