Спогад

А ми в ті дні писали на папері —

І мрії сніжно-чистими були.

Ти в пам’яті, мов зірка засвітила,

І сяєш крізь тумани і вогні.

Твій образ — на світлині, трохи стертий,

Та не зникає з плином довгих днів.

Я памʼятаю погляд твій упертий —

І в серці знов зростає тихий спів.

Ти — світанкове трепетне натхнення,

Ти — подих вітру, перша зірка дня.

Ти — перше ніжне серця потрясіння,

Ти — перша справжня істина моя.

Я збережу тебе, мов тиху згадку,

У глибині, де тиша і тепло,

Де час затих, немов весняний подих,

Де молодість і пам’ять — як вино.

Нехай летять роки, як зграї птахів,

Хай світ міняє форму і лице,

Та ти — як пісня, як жива сторінка,

Мій перший серця невловимий стук.