Берег Щастя

Я стою на березі Щастя

Невеличку крихітну мить,

Трішки озирнусь — до мене вже

Море Буденщини мчить...

Мене несуть потоки нудної сірості,

Я хапаюся за вічний берег,

Не хочу мати морську недугу,

Та хвилі виспівують шерех.

Бризки сліплять очі,

Мерехтливі глибини моря тільки ростуть,

Вони шовково шепочуть:

«Щастя — момент!» Та воно вже не тут...