Осінній травень

Зажурено зітхає травень,

Дощами поливає ґрунт.

З братами нещодавно бавивсь,

Щодня пірнали в нову гру.

Березам соки розганяли,

На землю сіяли квітки,

Ліси зеленим фарбували,

Не знали разом самоти.

А зараз старший брат старенький,

Йому уже не до розваг.

Берези пишні, молоденькі

Лишилися у диво-снах.

І середущий похилився,

Присів спочити у квітках.

Його гойдає цвіт і листя,

Думками лине, ніби птах.

На долю випало чимало

Морозів серед сонця днів.

Північне лихо обвівало

І кожен шарпав, як хотів.

Нехай спочине в дикім лузі,

Найменшому трудитись час.

Та як же він без вірних друзів,

Без віри в нього в їх очах?

Болото хлюпає стежками,

Не зеленіється трава.

Вже сивина лягла мазками

Й болить все більше голова.

Зажурено зітхає травень,

Провів осіннє він життя.

Але на згадку обіцяє

Принести літнє майбуття.

Травень 2025 р.