Утомлена

Утомлена втрачати

людей, що межували з особливим.

Що йдуть з душі моєї

і ноги витирають, як об килим.

Утомлена любити

«не тих» та з болем в серці прокидатись.

Щоб йокало у грудях

і вірилось у те, чому не статись.

Утомлена від зради –

від власної та вашої, рідненькі.

Душі не знаю ради,

а серце віддаю єдиній ненькі.

Утомлена від того,

що очі вже не бачать сенсу жити.

І я благаю Бога

гріхи мої нарешті відпустити.