Запах жита

16/05/2025

Тобі жити і жити –

Будувати, любити, творити.

Бачити.

Як зацвітає жито.

Як дарує радість

Чергове літо....

Ти заснув,

Ти віддав найдорожче – життя,

Ти не знав того щастя,

Бо воно нажаль не прожите.

І не раз ще згадають на волі

Твоє ім’я,

І назвуть, і присвоять героя.

Ти ж віддав найдорожче за тих,

Що навіть не варті,

Що шукають легких і м’яких шляхів.

Що шукають місця екзотичні на карті,

Щоб жити. А ти для них навіть не жив.

Вибрав правду. Пішов за покликом серця,

Вибрав шлях замінований,

Болотистий, важкий.

Не шукав місць легких пристосованих.

Того світу, що занадто крихкий.

Щоб під нього знов і знов прогинатися,

Щоб неволю поставити на шальки з комфортом.

Краще десь в бліндажі прокидатися,

Ніж в тилу відчувати себе «за бортом».

Ти заснув назавжди,

Так і не встигши пожити,

Налюбитись, насміятись,

Налюбуватись весняним житом.

Але якісно, впевнено, зі смаком ти прожив,

Якщо навіть поклав життя – на рубежі.

Хай Господь жертву твою прийме,

І у вічності обдарує радістю.

Ти живеш назавжди, хоч для цього світу помер.

Бо ти коротко жив, але високовартісно!

Cristine@