В бліндажі

Мій Янголе!

Пробач, турбую, хоч і ніч.

Ти, мабуть, вже відпочиваєш,

Ці дні були напружені, страшні.

Без перестанку

Мене охороняєш!

Біжиш, зітхаєш, обіймаєш.

Крильми  своїми огортаєш.

Від куль , снарядів відкидаєш.

Бач,

Знов вберіг.

Мій Янголе!

А пам'ятаєш, як (я думав то вже пік) мій шлях змінивсь?

Згадай, як ти боявсь тоді - ще дужче аніж я.

Бо щось нове...

І в мене серце калаталось не як тепер, а в сто  разів сильніш.

Ох, що ж це буде?

Що ж тобі робить?

І тут Вона ...

В ту дивну мить, й ти розгубивсь.

Мій Янголе!

Нам треба жить!

Ой, як же треба жить!

Ще стільки мрій здійснить

Я обіцяв тоді їй.

Діждем світанку,

Наберемось сил.

А потім, будемо Творити!

завдання не легкі, проте ясні -

Мені срілять....

Тобі мене зцілити....