Крихти

Мені подобалось малювати її шкіру. Біла порцеляна, яку злегка торкнувся рум’янець на щоках, а мочки вух — ледь червоні. Минулого разу її тонкі пальці заривались в стебла півоній, а їх пелюстки прикривали невеликі груди. Зухвалий чорний кучер впав на плече, і коли я підійшла поправити його — мене огорнув легкий квітковий аромат парфумів.

Коли вона приходила в мою майстерню — зазвичай знімала золоті сережки, які їй подарував чоловік. Чи знімала вона їх з поваги до моєї неприязні до золота, чи за власним бажанням — я не питала.

Але тут, у фоє театру, ці сережки були на ній. Невеликі кульки, які тільки підкреслювали струнку шию. Вона зараз спиралась на правий лікоть свого чоловіка. Не знаю з якої частки душі я брала ті сили, але мої губи розтягнулись в привітній посмішці та промовили якесь ввічливе привітання. Тим паче поруч був мій чоловік — йому не сподобалось б що дружина не дотрималась ввічливості при зустрічі з сером-пером-мером… З поважною людиною, одним словом.

Звісно, наші місця були в партері.

– Пощастило, що встиг з квитками, – сказав чоловік, коли ми сіли. – На цій прем’єрі аншлаг! Навіть Сер N не встиг купити місця на другому балконі як зазвичай.

– Та невже! – я глузливо вигнула брову. – Важлива шишка, тут, у партері?

– Так. Сер N, – чоловік кинув на мене не схвальний погляд, – з дружиною сьогодні насолоджуються балетом в партері.

Перший дзвінок, світло тільки приглушили, а мені не сидиться на місці. Не бачу її в передніх рядах. Обернутись, щоб всі потім пліткували, кого я виглядаю? У художниць й без того не все так просто з репутацією.

Я дістала з сумочки люстерко, піднесла до очей. Відповіла на питальний погляд чоловіка, що щось потрапило в око. Сама направила дзеркало в один бік, в інший. Та невже!

Вона сидить лише за три ряди від мене! Родимка на відкритому плечі видиться зараз маленькою коричневою крапкою. Я знаю: з неї ще росте кумедна волосина — завжди позначаю її на портретах ледь помітним чорним мазком.

Мене вдарило струмом — вона повернула голову й тепер глибокі карі очі дивились просто в мої. Не знаю — це її справжній погляд чи лише вдалий кут відображення, але мене вже оточила невагома хмаринка її квіткових парфумів. Забувшись, я піднесла пальці до холодної поверхні, а торкнулась її ніжної шкіри, провела нігтем по м'яким віям.

Так близько… І так далеко.

Зайвий рух в дзеркалі справа — то її чоловік підняв руку. Вона обернулась до нього. Вочевидь, подружжя обмінялось короткими фразами. Потім він нагнувся до відкритого плеча з родимкою. Короткий рух двома пальцями, складених разом — і ось Сер N здуває щось зі своєї долоні.

Я люто випустила носом повітря й закрила люстерко з гучним клацанням. Світло згасло. Балет “Кармен” починався за мить.