верховіття

так от, саме в момент, коли запалюється небо,

ти усвідомлюєш плинність цього життя:

ти смакуєш кожен атом повітря після дощу, і в буття

заглядаєш несміло, сторожко, як розполохане птаство після нічного злиття

з гіллям, з пеленою небесною; топчеш змарнілим взуттям

калюжі в яких відбиваються залишки неба

ти бачиш себе розполоханим птахом

чиїмось дахом

чиїмось жахом

репертуаром…

потенціалом…

дихаєш вправно, несміло, кохано

горнуться щемом

на гілці пташини

дихаєш небом

сві-тать-не-спі-ши-ти