я просто є

я є і цього ніхто не чує,

звична мовчанка витає навколо.

я є і тільки кіт мій сумує,

він чує і ніколи не засудить.

я просто є, як порожня кімната,

без вікон, без світла, без жодного еха.

у тиші лунає щось схоже на мене,

але тут усе ніби без сенсу.

ніхто не питає: "тобі тепло чи ні?"

ніхто не почує, як я прагну додому.

усі дивляться вгору, на зорі і сонце,

а я на траву, що все бачить без ока.

я не звертаюсь бо немає до кого,

просто стою,

просто є

й нічого.