Доброволець

Дім людини є її продовженням. Колись Люда написала таку думку у шкільному творі. Наприклад, сліпі люди сміливіше ходять по квартирі, мовби дійсно трохи бачать. Або взяти той же анекдот, коли чоловік, варячи пельмені, подивився на стіну, де в них ніколи не висів годинник (і не зміг зрозуміти, як дружина здогадалася про коханку). От і зараз Люда, ще на веранді зрозуміла всю обстановку, не переступивши порога коридору. І що на неї чекає, вона уявила за одну секунду.

Батькові капці стояли хтозна-як: один – навкоси до стіни, інший – перекинутий. Так могло бути тільки якщо він поспішав або був п’яний. До всього, вони були ще й запилені, тож Люда одразу схилилась до другої версії. Помийне відро теж стояло не дуже дбайливо – мабуть, мати грюкнула ним на емоціях і пішла собі далі. До слуху долинав дзвін посуду, який мати ставила на підставку – теж, мабуть, дзвеніло з гарячої руки. Воно й не дивно: мати увесь день поралась на городі, дочка хтозна-куди здиміла, а тут ще й чоловік прийшов у стані «шлагбаума» (так у їхній сім’ї ще з бабусі називали алкашів – через те, що іноді вони падали посеред дороги).

Так, чхати, подумала Люда. Вона ні в чому не винна. Кілька днів поспіль вона гнула спину на городі, грябала, рвала траву, замітала двір. Хіба не може вона після цього сходити до сусіднього села? «Та ну вас усіх!» - подумала дівчина, заходячи до кухні.

- Де ти шлиндралась?! – мати рвучко витирала стіл. – На городі – роботи по саму горлянку, варити їсти нікому, а вона десь лазить!

- А батько теж на мене злиться? – різко відповіла Люда. – А, він же – п’яний! На нього ти теж лаялась? Чи боїшся відхопити матюків?

- Ти що? - мати здивовано повернулась. – Ти як розмовляєш? Ти що, геть розум втратила? – жінка перейшла на крик. – Прошлиндралась увесь день хтозна-де, робити геть нікому, а тепер ще й рота роззявляє! Та, вийшла б ти заміж, чоловік зі свекрухою давно дали б віником поперек горба!

- То дивлячись який чоловік! – кинула Люда, повертаючись до виходу. І, виходячи до коридору, ледь не перечепилась об диванчик, перетягнутий її руками. Сама дивилась в інтернеті, як то робиться, сама набивала каркас, обтягувала тканиною… О, якби вона була одружена з таким, як Адріан! Вона самотужки перетягнула б усе, що можна, зробила б на подвір'ї клумби, мила б, пилососила б, прала б… Хіба мало вона вміє? «Ех!» - зітхнула дівчина, йдучи до кімнати. А, може, правда у неї вийде і з копірайтингом?