Не та любов

Мій атрибут - моя рука,

Моя рука- моє письмо.

Щоразу як проходиш мимо

Щось завмирає все одно.

Не знаю, що я відчуваю зараз:

Любов, надію чи тепло,

І як тонесеньке стебло,

Немов вмліваю як на зло...

Ти наче бачиш світ крізь сонце,

Яке чарує весь цей сон,

А сам береш мене в полон

І загортаюсь я в котон.

Там оживає мить чудова:

За руку ти мене береш,

Чаруєш, любиш і несеш

І вмить відразу затихаєш...

Просто примарилось це все...

І знов проходиш просто мимо

Й вбиваєш так мене ранимо -

Так, як ніхто ще не вбивав.

У сні, звичайно, це так мило,

Не шило дійсно це, а мило,

В яке будь-хто хоч раз ставав.

Та, може, й байдуже насправді.

Сказати б кожному по правді

Світанок більше би любив -

За очі сонні, за тривогу,

За радість й смуток на лиці.

Тож, не засмучуйтесь ніколи,

Як хтось вас лясне по щоці.

31 грудня 2023 р.