"Забацаний" вірш
23059
Коли печально на душі
Лежу тихенько я в тиші
В півголоса кажу миші
Щоб не шреблася в затишші
Коли рве душу на шматки
Розкидуючи їх в кутки
Бур'янами вкрива стежки
Серед яких ходила ти
Коли розгорнеться душа
Немов до свята поспіша
Я вам забацаю вірша.
Ось так. І все. Фініта. Ша
muzz Вільний Мандрівник
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯