знемнародження

"з ясмину й черемхи

тіло твоє сотворили

до

світла й темряви

соколи два та

кетяги бузку в очах

діва за знаком

а тіло пекуче тавро

на серці моєму

в уста мої

пелюстками та

райдугами співаєш

ідучи степами, й

не гнеться ковила під тобою - "

і тут у двері задзвонило:

ти стояла

зібравши сумки в ліву

під пахвою листи й "Вечірка"

круж очей наведені тіні

та

струшувала з плеча

пальто, поспішаючи

бо мали бути гості

і хотів би розкотитися

як у високе середньовіччя

секстиною на 60 рим до слова

але

спромігся тільки на

прозове знемнародження

та перебрати на себе пакунки