Про себе

Земля вкрилася попелом сірим, несамовитим

А я лежу у синьому оксамиті

Я бачу нестерпно страждаючі зорі

Я бачу нові стосунки та миті

Я бачу як страждає хтось

Я бачу як хтось безтурботністю вмитий

Стратосфери й безодні

Століття та миті

Безкінечні війни

Історії чорнилами вкриті

Історії та побачені ілюстратором жахи

Ілюстратора з'їли комахи

Стерли з паперу чумаків та гайдамаків

Залишилась правда та кривда

Залишились криваві обійми

Режисерів вар'ятів що трамбують в безодню усе що ми хотіли сказати

Що паплюжать усе що ми вміли та знали

Що думали б ми не зуміли здолати

Але здолали своїми словами!

Своїми очима і своїми сльозами

Змогли передати у вірші недбалі

Змогли побороти всередині себе цього тирана

Що просить далебі паплюжити мову

Паплюжити з нами нашу розмову

Що плине по течії - несамовита

Вона наче гіперактивна дитина

Прагне дізнатися все ні про що

Її не заманиш "варєніками ілі барщом"

Це сприйняття потойбічної волі

Чого б не дізнався Шевченко про "долю"

Це зґвалтована розпачем Україна

Це вбита шахедами родина

Це збита КАБами лісова стежина

Це ми, це історія нашої днини

Це віршик, що на пам'ять в майбутньому вивчить дитина

Це Данте Костолесь, що писав про себе

Це поет, якого захищали РЕБи.