Буремне Сторіччя

Про всю біль і поламаність світу

нам ніхто не напише в піснях,

бо слідами шевченкового заповіту,

ми самі торували цей шлях.

Все це - наше, тікати даремно,

ми зіткнемося з цим все-одно.

І краще лишитися там, де не темно,

ніж ходити вигнанням давно.

Я мав час усе це зрозуміти,

що "десь" стіни - чужі і сумні.

Бо ці люди лиш хочуть дожити,

не лишитися в жерлі війни.

Хай всі вважають, що я - не "вони",

хай я зрадником буду до віку,

та пишу ці рядки, хай летять у домни

і вигнанню своєму не вестиму я ліку.

Бо не Швейк, не Тевʼє Мандрівний,

не комедія чи чергова притча,

допоможуть в цей шторм нищівний,

пережити буремне сторіччя.