Якось пощастить

Які там суперечки?

В голові паморочилось від кожного кроку так, що Яр навіть не одразу зрозумів, що одяг на ньому повністю мокрий, і що під руку його тягне примхливо-паскудний менеджер-управитель Марк.

Не в медпункт тягне. А до їх кімнати.

— Стій, не рухайся, — гиркнув той чоловік, як тільки вони залишились наодинці, та нагло розстібнув на Ярчикові блискавку плюшевого костюма.

— Агов, стоп! — Ярко було заборсався, однак швидко опинився до пояса роздягнутий. Відштовхнув паскудника і сам ледве втримався на ногах. — З глузду з'їхав?!

Чоловік зміряв його прискіпливим поглядом і потім пирхнув.

— Чуваче. Тобі треба лягти… а ти мокрий, — він демонстративно вказав розпростертою долонею з ніг до голови хлопця. — Як хлющ. В ліжко таким не пущу.

— Я сам можу роздягтися! Зрозумів?!

— Ха-х. Окей, роздягайся, — усміхнувся Марко та сплів руки на грудях.

— Ти що дивитися будеш?

— А ти стидаєшся?

Пхикнувши, Яр гонорово стягнув з себе костюм.

Марко затримав погляд на його обличчі, а потім відвернувся і вже поблажливіше продовжив:

— Лягай, а я піду за медсестрою. І, будь ласка, — схопився він за ручку вхідних дверей, — не лягай в моє ліжко в мокрих трусах.

***

— Тепловий удар, — нарешті мовила охайна пані в рожевій сукні та уважно глянула на Марка, — слухай, викинь ти того ведмедя, це вже третій випадок за це літо, так і до проблем не далеко.

— По-перше, не я придумав такий концепт для дитячої зони. А по-друге, без плюшевої голови лише костюм русалки.

— Ну з нього русалка так собі, — поморщилася медсестра.

— У нього чудове тіло, гостям зайде.

— Я в дитячому басейні працюю, — буркнув Яр, валяючись на ліжку. Труси він, звичайно, не зняв. Просто підстелив під себе пакетик, який знайшов тут же, в кімнаті.

Останній шарудів при кожному рухові. В мокрих трусах лежати на ньому було незручно і навіть дратуюче, бо шкіра скоро почала пощипувати від тісного контакту з мокрою від хлорованої води тканиною.

— Ось це вип'єш зараз, а це після їжі ввечері. Як підніметься температура, то знайдеш парацетамол, — продовжувала панянка, а потім глянула на Марка. — Проконтролюєш. На сонце його наступні дні не пускай. Більше проблем буде ніж вигоди. Я пішла… і заради бога, дай своєму хлопцю вдягнутися.

— Ей я не його… — підхопився Ярко.

— Так кеп, — різким рухом Марко повернув його в позицію лежачи. — проконтролюю одяг, таблетки і роботу.

— Ну і чудово, — усміхнулася панянка і поспішила забратися геть. — І до речі, на майбутнє, хлопці, від вологи тканини зазвичай світяться. Наступний раз або одягніть щось, або не кумарте мокрими трусами.

Двері за нею зачинилися.

Яр знов було смикнувся і знов був вкладений Марком на ліжко. Засопів, відчуваючи надмірний тиск чужої долоні в себе на грудях.

Погляд же свердлив чорнявого засранця.

— Руку забери…

— Не подобається? — ні краплі не міняючись в обличчі, поцікавився Марко.

— Не дозволяв …

— Ахах… То я маю чекати дозволу? — пирхнув він, а потім різко нагнувся та шумно вдихнув носом десь біля вуха, від чого Яр неочікувано для себе зашарівся.

— Не нюхай мене… — голос раптом прозвучав якось сипло та тремтливо, невпевнено.

— Вибач, в мене звичка.

— Нюхати чоловіків?

— Ні, нюхати тих, з ким був секс на першому побаченні…

Його долоня, раптом поповзла вниз та окреслила майже зниклий засос, залишений під ребром.

— Знаєш Яр... Ти дуже напружений, як на того хто радий мене бачити.

— Може я не радий…

— Може, — видихнув Марко, втискаючись носом у його плече і усміхаючись, від чого його зуби ковзнули по шкірі. — Але, по-перше ти не тікаєш.

— Ти не даєш!

— А по-друге, ти не надто сперечаєшся, — неочікувано його язик ковзнув по соску, а слідом його стисли зуби. Пальці продовжували погладжувати живіт, окреслювати фіолетовий слід від навмисно травматичного поцілунку, чіпляти легкі звивисті волоски, що тяглися від пупця до резинки трусів, і там далі ховалися під вогкою тканиною.

— Паскудство, — видихнув Яр, обіймаючи Марка за шию і плечі, притискаючи до себе. Тупо і мовчки підкидаючи стегна та втискаючись у нього. — Продовжуй.

Марко тихо пирхнув, припіднімаючись на ліктях і роздивляючись обличчя Ярка.

— Не забувай, що в тебе тепловий удар і тобі бажано лежати й відпочивати.

— Завались і бери відповідальність… — невдоволено процідив Яр. — Я збуджений і в мене болить голова.

Ті слова потонули у веселому гиготінні.