Запізно

18/07/2024

Запізно любити почали

Запізно її цінувати,

Аж ворог смертельним жалом,

Прийшов не своє відбирати.

Скільки ж пісень не заспіваних,

Поезії ніким незнаної,

Місць (вже неіснуючих) не відвіданих,

Історії забутої, справжньої, нездоланної...

І не вивченої, перекрученої,

Заміненої фальшивою.

А волав нам « Дніпро ревучий»

І ще тихше «любіть Україну»...

Та чуже швидше лягало на душу,

Й присипляло порив ідентичності.

Лише чобіт ворожий порушив,

Прорив власної автентичності.

Лиш якою ціною ми платимо,

За безтурботнеє забуття?

Лиш коли з танками і гарматами,

Забирається невинне життя?

Молоді віддають найдорожче

За летаргічні прадідівські сни.

Не бувають помилки прощеними,

За них заплатять сини.

Кров’ю своєю заплатять,

Хрестами зарясніє земля,

Так ніби суцільне прокляття –

Страшна ціна забуття...

І не треба винних шукати,

Нарікати на владу і долю,

Війна – забуття відплата,

Кривава відповідь болю.

Автентичність – вишитим кодом,

Солов’їною колисковою –

Визначає народ народом

Зі своєю культурою й мовою.

Лише знаючи хто ми і звідки

І походженням нашим пишаючись

Проженем кровопивцю сусіда.

Де є єдність, там зло не тримається.

І пам’ять це те що живить,

Не дає амнезії розвинутись.

Любити своє – красиво...

...Пора усім нарешті прокинутись!