Вечірні фарби

18.08.2019

За садом видно небокрай,

Він тихий, милий,

Рідний край.

Там сонце спати вже лягає,

Там спокій є,

Турбот немає.

Там десь далеко,

Інший світ,

Той, що малює небозвід,

Той, що не знаний і таємний,

Манить до себе світлом темним.

І близькі рідні краєвиди,

Й далекі далі, що не видно,

Темніє небо. Сонце спить,

Все покриває володіння ночі

І очі спати ще не хочуть,

І тихо серце гомонить.

Останні фарби вже згасають,

Природа в тиші засинає,

Який ж чарівний небокрай,

Не хотячи каже:

Прощай!

Такий прекрасний літній вечір,

Ніжний, спокійний і безпечний!...