Нехай

11.07.2017

Нехай і так,

Ну хто тобі така я?

Знайома випадкова

Та й усе...

Нехай іде і більше не вертає

Він як морозиво,

В гарячому глясе.

Ну хто мені ти?

І горло звели сльози,

А очі море,

А уста німі,

Ну, що робив ти на моїй дорозі,

У ті далекі та холодні вихідні?

Нехай і так,

Тобі ніхто я – згідна,

А, що кому до того, що

пече?

Вона зів'яла, хоч навіть і не квітла

Й болить бо хочеться іще.

Ти не зважай, тебе хай не торкає,

Моя історія, що зовсім не твоя.

Може колись мене впізнаєш

У світлі неяркого ліхтаря?

І раптом тобі стану кимось,

А раптом ти не випадковий гість,

Я тихо так і лагідно подивлюсь

І погляд твій тим самим відповість,

А може й не випадково на дорозі,

Зійшлись і перетнулись навесні,

Так, що без мене будеш ти не в змозі,

Верстати милі. Проживати дні,

Ніхто його не знає те майбутнє,

Нема кому сказати, що було,

Чому та зустріч стала незабутня,

А спогади мов фотографії під склом???