Петро Гузiк "Подруго"
20073
Подруго моя ти світла, ясна
Ти — наче зірка в небесах
У дні веселі й дні сумні
Ти завжди поруч — як весна
Твоє тепло зігріє знову
Коли в полоні я тривог
Спасибі долі за ту мить
Коли нас дружба поєднала вдвох
Подруго! Ти ніби сонця сміх
З тобою день стає ясніший
Твої поради, наче оберіг
І світ з тобою просто дивовижний
Є в світі речі, минає час
Зникають дні, біжать роки, години
Та дружба щира завжди в нас
Вона безсмертна, наче сонце в небі синім.
26.08.2025
пані Крапці, я щасливий що можу називати тебе другом🖤
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯