Останній етюд

Стань помітною зморшкою

стань в мені ритвиною

щоб за для голосу

мені довелось язиком бритви

торкнутись, щоб хоч трошки

здаватись чи говорити

про насущне. Хоча й воно - мара

замет кольору пустельних чаш

який нікому розгрібати..

і ми витіснили з себе все, навіть час

виписали й стерли кожен параграф

щоб нічого не мати

свого, тілесний нео-комунізм, абсурд стенань

виживають лиш нахабні капіталісти

а ми - мрійники й інженери

можемо лиш констатувати смерть. Принаймні

ці химери

обійшлись нам дешевше крамольних істин

вигаданих за нас. І дивись прямо. тепер

мій профіль наче тінь гіацинта

шо хилиться в обрій спалений

Стань зморшкою, я побачу тебе

і мій внутрішній цвинтар

огорнеться запахом нашої спальні

і може я ще трохи проживу, може

вдягну пам‘ять у маскарадний костюм

зніму маски з усіх скелетів

і тоді ти побачиш мене вперше в положенні

природи, де буде лиш моментний етюд

на фоні згибаючої планети.

Ніч 26/8/25