П'ять лютих днів
30080
«Привіт, як ви?» — пишу я рідним усім,
І тим, хто є своїм, і тим, хто був чужим.
«Тримаємося... Ви? — приходить смс, —
Ви їдете, чи ні? Є потяги - експрес».
П'ять лютих днів війни. Жахи, жахи, жахи...
Підвал, вода, матрас, під ковдрою страхи.
Затулене вікно, без світла вечори,
В одній кімнаті всі. І мріють прапори.
Горить в усіх містах не день, не два, не три.
Вже рік гуде земля, повзе рус_ня з діри.
Нас мало, та б'ємо. Чим можемо і як.
Щоразу сили ми збираємо в кулак.
Ми любимо свій дім, чуже — не до душі.
Боротись за своє — наш головний рушій.
Незламний мій народ, хто тут і на небесах...
Із вірою — вперед! Наш світ — на терезах...
24.02.2023 рік
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯