Скошені руїни

Усе беззмістовно у тонкощах зарева стихне,

Беззвітно згорить, напуваючи болем серця.

Завідома знищене якось оспівано зникне -

Залишиться тиша - прощальна валіза вдівця.

Іграшки, квіти - ніщо не лежатиме вічно,

Руїни відновлять - і стіни постануть з води.

Та крики проб'ються, до болю безмежно дотично,

А душі зведуться, на спомин про власні кути.

Небачене світло загляне в грабовані стелі,

Десь із глибин залунає оспіваний плач.

І матір, не в силах змінити ракетні дуелі,

Ше́пітно скаже, в розірвану тишу,- Пробач...

14.08.2025