Синьо-жовті титани

Східне полум'я повзе по стягу,

Лиже жовте поле й синє небо.

Язики нашіптують зневагу,

Шириться в диму геєна степом.

Бурі плями скроплюють пшеницю,

Кожен постріл — крик у піднебессі.

Прагнуть нелюди ввійти в столицю,

Людяність продавши чорту безцінь.

Та в обпеченім війною краю

Між колосся незалежність б'ється.

Голоси свободи не змовкають,

Хвилею несуться в кожне серце.

Металеві воїни-титани

Одинадцять років не здаються.

Проти лихоліття вмить повстали,

По сьогодні з бісом мужньо б'ються.

Повернеться сонячний півострів,

Землі руд, каміння і металів,

Та свідомість жалять думи-оси:

Хто поверне втрачених титанів?

Душі їхні канули у вічність,

Кров зосталась пам'яттю у полі.

Боротьба триває, поки свічі

Пломеніють волею Героїв.

Стяг тріпоче спомином на вітрі,

Гріб нагадує ціну свободи.

Поки не обітнуть шиї гідрі,

Із ярма не звільняться народи.

Синьо-жовті мають пам'ятати:

Нелегка до спокою дорога.

Мармур вкарбував навіки дати,

Щоб летіла птахом перемога.

Серпень 2025 р.