Роздерті мрії сьогоденням

Коли стогнати вголос ти не можеш

Коли забула зовсім свій же крик

Коли ти терпиш знов і знов

Коли десь там у позолоті сховала сльози

Десь в глибинах зранене те справжнє

Забуті мрії, хоч ні... Роздерті в шмаття

Понівечені лежать, ридають, стогнуть і кричать

Вглибині

Десь там...

Ранять і дрижать, б'ються болем і криваво плачуть

Забуті? Ні. Лиш облишені доречно

Кинуті у пафосі щоденнім,

У турботах тих буденних

До болю знічені

Між примх чужих нівечених

Обабіч випхані

Десь на потім

Десь назавжди

Десь там, десь там ти, мила.

Десь серед ран, і крові.

І повниться жалем і болем

те каяття за втраченим життям

Поміж митей тих... буденних, правильних, видимих, нав'язаних

Сповнених твоїм же майбуттям

Присвячено подрузі