Чотири покоління
На кінцевій зупинці розкуйовджена молода жінка вкидує до трамваю таку само розкуйовджену дівчинку років трьох – проспали. Всідаються попереду мене, жінка дістає гребінець та резинки, легким рухом заправляє собі волосся і починає розчісувати доню:
– Тобі скільки хвостиків сьогодні зробити? Потримай бантики, будь ласка.
Поруч зі мною поважно вмощується елегантна жінка років добре так за вісімдесят з великою сумкою, з якої виглядає пляшка шампанського, і тортом, перев‘язаним рожевою стрічкою:
– Вам не заважатиме, якщо я тут, між нами, торт покладу? – я хитаю головою, що не буде.
Старенька риється у сумці, дістає сучасного сенсорного телефона:
– Так, я вже у трамваї. Ні, трохи не дочекалася, пробач і перед усіма дівчатами пробачення попроси. Ну то й що, що гроші, в інший раз зустрінемося і посидимо, а торт і шампанське я комусь подарую. Мені, що він помер, тільки сьогодні рано повідомили, я не можу не піти попрощатися, ще раз вибачте.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!