Вісім речень про... (читанка до ранкової кави)

Саме в ньому я стою наче дитина, яку поставили "щоб подумала над своєю поведінкою". Мене малою по кутках не ставили. Але зараз, коли це зробило саме життя, я добре розумію оте "щоб подумала".

Я думаю. Що роки йдуть і мої рідні старіють, змінюються, наче "приземлюються". Все простіші з кожним днем теми для розмов. Все страшніше усвідомлювати плин подій. Все менше і слабше стають за спиною крила...