Вісімдесят шість
- Я дуже люблю дачу, раніше я тут ціле літо жила! - з ніжною осяйною посмішкою каже маленька жінка й доволі вправно всідається на заднє сидіння машини. - Я так лиман люблю! Але зараз тільки на кілька днів можу приїхати. Мені ж вже вісімдесят шість років! - продовжує вона гордовито.
Мовчки киваю, а моя пасажирка продовжує: "Спека така, що без кондиціонера я ніяк не можу. Думаю його на дачі теж поставити. А ви чули, що він сказав, що за транспортування електрики до каси масиву тепер треба ще по сто гривень платити?"
Я заперечливо хитаю головою, а собі думаю, що ось якою хочу бути у свої вісімдесят шість.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.