Вісім речень про... (читанка до ранкової кави)

Ніяка допомога не має бути заради втіхи власного самолюбства. Це я сьогодні засвоїла міцно.

До мами у палату в лікарні поклали жінку, яку побив співмешканець, і вона частково втратила пам'ять. Жінка ця, як зараз кажуть, "людина з особливими потребами", ну і, оскільки до неї нхто не приходив, я купувала їй ліки, що призначали, відчуваючи при цьому що роблю щось хороше.

А потім її знайшла хрещена, жінка, певно, не бідна, й вирішила повернути мені ті двісті гривень і п'ятдесят "бігові". Я відмовилася. Тоді вона сказала так зверхньо: "Беріть гроші і не манірнічайте!", і сунула папірці мені у кишеню.

Я теж людина не сама бідна, наступного разу не тішитиму так своє самолюбство.