Раби жанру

Писати я почала давно.

Про любов таку, як у кіно.

Працювала і вдень, і вночі.

Мої романи видали, та на жаль не ці.

Детективи просять читачі,

Їх вимагають видавці.

На мене давлять геть усі —

Мою любов зведено на ні.

Вони не бачать суть, а тільки панораму.

О ні, я рабиня жанру!

О ні, не треба їм любовне чтиво!

Пишу постійно детективи!

Не важко було взятись за перо —

У руки саме стрибнуло воно.

Написав найлегше — про любов і зраду.

Потім ще одну сльозливу драму.

Писав заради грошей і майна,

Та волала моя письменницька душа:

Хотів я мати екшен, вбивства й томмігани,

А писав любовні мелодрами.

О ні, я раб цього жанру!

Не треба їм ці детективи й трилери!

А лиш сльозливі мелодрами!

Це просто диво, бажання Провидіння:

Що зустрілися дві заковані душі.

Ми напишемо їм книгу, та яку!

Пиши любовну лінію —

А я додам свою.