Надія покидає

Холодні стіни додають печалі,

Я знаю — вже більше не буде тепла.

Тепло покинуло мене напризволяще,

А винуватець у цьому — я.

Після найтемнішої ночі настає світанок,

Після найхолоднішої зими — весна.

А я поховаю усі свої печалі,

Як поховала мене вона.

Не буде для мене щасливих фіналів,

Не буде овацій: «Ти зміг! Ура!»

Лише у макітрі моїй одинокій,

Виднітиметься наскрізная діра.