Останні теплі дні!

Закоханий садок зітхає від туги -

Його гарем поволі відцвітає.

У небі янгол залишив  від крил сліди -

Серця спустошені любов'ю огортає.

Розкидала намисто горобина.

Пустіють гнізда - крук спостерігає.

І та ж верба, і та ж сама стежина.

Старий рівчак ще й досі сповідає.

Зрадливе сонце простяга долоні,

Даруючи остані поцілунки.

Вітри гойдають у колисках долі,

Шепочуть про таємні залаштунки.

Останні теплі дні на потяг спогадів

Тупцюють мовчки в черзі.

Тримаючи за руку, мов дітей,

Щасливі миті безлічі сюжетів.