Попіл впадав нам в ноги як одяг

Попіл впадав нам в ноги як одяг,

Довкола все палає знову.

Тут панує хаос, та знемога 

Тут немає місця, щоб подумать,

Соромитись чи сумніватись.

Ти можеш лиш кричати чи стогнати,

Благати чи жадати.

Тут, сьогодні й зараз.

Ми не рівноцінні..

Ти недоторканний 

А я занадто швидко тлію.

Ти сьогодні правий,

А я закохана безбожно...

Тому навколо і палає

Я... 

І тобі доведеться зі мною.

Бо ми лиш смертні,

Лиш душі вічні, а тіла є людські 

Ми жадаємо втіхи, розуміння й тепла 

Саме тому одяг впадав нам в ноги 

Відкинуті душі та голі тіла.

І ми просто безглузді..

Хапаємося за щось 

Знаючи що не зможем повернутись назад 

Це пристрасть чи жадоба?

Це момент коли згоріла я.