...

Я більше не ємність для вашого болю

На цьому – усе. Нема більше сил.

Вдихаю ковток повітря поволі

Віднині відношуся я до чужих.

Кожнісіньке слово мене тепер душить

,,Любий щоденник,, згорає до тла.

Більше ніхто мене не осудить

За холодні підтримки слова.

До крику болить та ніхто не відчує.

У неї, як завжди, все добро було.

Відкладені в скриню холоднії кулі

Дарують усмішку приближаючи дно.