Ми назавжди діти

Ми щиро сміялися дітьми,

А зараз… тільки посміхаємось.

Бо тягнемо тягар життя,

Якого… ще дітьми не знали.

Весна змішалась з літом

У вихорі емоцій.

А зараз… маревом жари

Ми знов його забудемо.

Ось осінь золота,

Наше перше вересня.

А зараз… лише сира,

Гнітюча, тиха осінь.

Прийшла зима,

Що щоки ніжно гріла.

А зараз… лише сніг,

Що лезом ріже тіло.

Ми все це забуваємо,

Та тихо закриваємось,

Бо світ нам прошептав,

Що ми уже не діти…

Озирнись… і посміхнись - ми назавжди діти.