Слідом за тобою

Не плач осінньою весною,

твоя душа — то тиха гладь,

що розквітає після стужі

ніжним фіолетовим ростком.

Я не забуду подиху весни,

тих теплих, збитих слів твоїх,

що поглядом очей читались…

Я знав: обирав не я, а ти.

Крізь міріади теплих кольорів

твій погляд ніжно впав на сірий,

мій… що в тіні весни тулився.

І вперше я відчув, як серце

тепло б’ється.

Ти обирала серцем не красою,

того, хто встане поряд на віки.

Лише від дотику твого я знав, та…

все одно боявся бути поряд.

Ти зацвітала в променях весни,

і зрештою вона тебе забрала.

Знаю, та все одно скажу:

пробач… що залишився та

не пішов слідом за тобою.

Молю, не будь похмурою весною.

Хай наші пагони весни зеленої

крізь промені тепла ростуть.

Лише вони всі зацвітуть, як я…

Піду туди, де зараз ти…