Мовчання
23059
Ти мовчиш, і я мовчу.
Між нами — ніч, гірка і тиха.
Кожне слово — твоє пече,
як різкий подих, що не втихне.
Погляд твій — мов чорний лід,
під яким тече минуле.
Все, що зникло, все, що вбито —
нас повільно розімкнуло.
Тіні ходять по стіні,
пам’ять шепче і стискає.
Ми чужі в одній зимі,
де нікого вже немає.
Ти мовчиш, а я чекаю,
поки світ не згасне вмить.
Бо, можливо, у мовчанні
ще любов твоя дзвенить.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯