Кінець

На балконі з цигаркою всі ми психологи

Перед страхом усі німі.

Від завжди доброзичливих віє холодом,

А самотні - не значить одні.

Найсильніше болить щиро усміхненим,

В їхнім серці чорна діра.

Не завжди зламані ті, хто залишені

Після бою в пустих полях.

Безліч ще паралелей можна проводити

Та все зводиться нанівець:

Напів живі, безнадійно закохані

Не підуть разом під вінець.

З ними доля жорстоко завжди поводиться

Їх ламають, топчуть живцем.

«Проклинаю усе, що між нами зародиться»..

Це і буде їхнім кінцем..