Місто таємних мрій.

5–6/12.08.2024 р. Б.

Як я хочу до міста,

Моїх мрій, спогадів і фантазій.

Як я хочу до міста

Історій і таємниць, —

Що настільки закохана в нього,

Зрозуміла не зразу...

Лиш за роки кордонів, за кілометри границь.

Моє місце дитинства,

Моє місто – намисто,

Таке рідне й знайоме, і не звідане ще до кінця,

Так яскраво-барвисте,

Так у буденності урочисте,

Таке елегантне і «вродливе з лиця».

Так багато епітетів, так багато шедеврів у ньому,

І хто б скільки не писав — не опише усю ту глибінь,

Як я люблю тебе і сумую, мій рідний Львове.

Місто мрій. Місто свята. Місто давніх видінь.

У тобі є та загадка, яку справді не розгадати,

Отой шарм сліз-дощів — разом із пилом задуманих вулиць,

Той п’янкий аромат, що так знову манить і манить...

Ще нікому не вдалось тебе до кінця подолати,

І забути не вдасться бодай хоч одну лише мить.

У твоєму шармі — вся велич

І вся таємниця,

Що захована в безлічі архітектур.

Ще не раз образ твій величавий насниться,

І ні в яких краях я подібного не віднайду.

Тільки в тебе — я вдома,

Тільки в тобі душа відпочине,

Бо нап’ється по вінця

Ароматів традицій й століть.

Ти — омріяний мною, ти — моя таємниця,

Закарбована в шпилях церков й верховіть.

Лише в задумі вулиць,

У сплетінні бульварів

Я знаходжу себе, розчиняюсь у дощах.

Моє місто початків і неодмінно — фіналів,

Місто тисячі зустрічей і болю прощань!..

У тобі вмію і знаю,

У тобі мрію й кохаю,

У тобі я — просто я, вдома,

Мій прекрасний і унікальний...

Львове!