Вона

Ніхто не знав, чого боялась,

яка була, й кому мила,

завжди любити намагалась

усіх і все, і цим жила.

​Життя любила, чи терпіла,

вона й сама не зрозуміла,

чого хотіла́...

Так хотіла!

Прекрасне бачити в усім,

і завжди мріям піддавалась,

так гарно марила у снах.

​Але життя — така прима́ра,

воно не сон, не сон, на жаль.

Вона писала і чекала,

щоб змінилось хоча б щось, хоч раз,

але життя — така прима́ра,

воно не зміниться без нас.