Розділ 1 Рубінові вогні на морському плацу
Була пізня осінь, іноді пролітав невеличкий сніжок. Та це не було перешкодою для їхніх побачень. От і сьогодні Едуард зайшов за Христиною і запросив на прогулянку. Вона взула чобітки і одягнувши, улюблене червоно- жовте пальто, узяла парубка за руку і вони пішли до моря.
Легіт –вітерець грався з хвильками, берег був пустинний, як ніколи. Десь лунала невимушена музика і приморське містечко освітили тисячі вогників. Едуард повів Христину на плац. Там сьогодні запалили рубінові вогні, а це означало тільки одне: рейс. Зазирнувши в рідні очі, Едуард промовив:
— У мене починається рейс і скільки він триватиме невідомо. Але ти чекай мене, чуєш, чекай!
— Обіцяю, мій капітане!– мовила Христина.
Море, підслухавши розмову, викинуло кілька мушель, мовляв не журіться, все буде добре.
На світанку пароплав відчалив, на серці було сумно, плелися сувої невеселих думок.... Христина все намагалася себе чимось зайняти, але чутки від «пліткарок» ніхто не відміняв.
#море #пара_плац_пароплав #історія_кохання
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!