Осіннє

У темнії жовтневі ночі

Коли шурує дощ в пітьмі

Так наче сама ніч шепоче

Мені

Не шарудить промокле листя

І горда лиш горобина

Стоїть одягнена в намиста

Одна

І не поскачуть вже каштани

Натерті й змочені в воді

Так, як це було у дитинстві

Тоді

Разом з дощем шепоче вітер

Осінніх тих пісень своїх

Узимку буде трохи сумно

Без них

А люди на сумном їбалі

Пиздують в цю їбану ніч

Я ж в рот їбав десь пиздувати

Це діч

Гарячий чай, шмат хліба з маслом

Варення в вазочці смачне

Та манять дощ, каштани й вітер

Мене