Осінь
00045
Холодним подихом повіяла осінь,
змістила сонця гарячий промінь,
дерева вкрила палкими барвами,
та листя забрала, огорнула маревом.
Вітер шепоче хмарам: «Прощай!
Не снігу — дощу ти востаннє дай.
Закрутимо весело листя в повітрі —
нехай згадає свою зелень у квітні».
Земля вбере листки кольорові,
до снігу й криги стане готова.
Повітря прозоре, тонке, мов скло —
мороз вже біжить змінити тепло.
10.10.25
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯