Яблуко

Червоне яблуко зірвалось

І покотилось по землі.

На гілці вчора наливалось ‒

Сьогодні долі вже лежить.

Його життя минуло тихо,

Ще розпочавшись навесні.

І пролетіло, наче літо,

Гарячим спогадом землі.

Стоїть задуманий, барвистий

Осінній яблуневий сад.

І тільки подих вітру чистий

Кружляє сумно листопад.

Під кронами звучить прощання,

Далека тиша стука в грудь,

І в цьому тихому мовчанні

Буття знаходить інший путь.

Усе минає ‒ й сад старіє,

І час спливає, як вода,

Лиш осінь нитками надії

Гаптує килим про життя.