Материнський наказ

Виряджала мати у солдата сина

І дала суворий синові наказ:

«Іди, іди, сину, служу Україні,

Живим і здоровим вернися

назад».

Подивилась пильно в його

очі сині,

Враз перехрестила, рушничок

дала.

«Іди, іди, сину, служи Україні…»

І з очей упала матері сльоза.

Сивина волосся, як туман

в долині.

Вже морозну зиму змінила

весна.

«Іди, іди, сину, служи Україні,

Бо вона у тебе, синочку, одна».

Ось вже другу весну зацвіла

калина,

Зеленіє жито і цвітуть сади.

«Іди, іди, сину, служи Україні

І пиши частіше матері листи».

За село виходить тихо попід

тином,

Вже зʼявилися зморшки суму

і журби.

«Іди, іди, сину, служи Україні

Бережи кордони рідної землі».

Чекає солдата кохана дівчина,

Рушник вишиває, сидить край

вікна.

«Іди, іди, сину, служи

Україні,

Вона ж бо, як мати, у всіх

одна».