***

Знов вулиця вдяглася в хризантеми,

І тротуар подекуди жовтить.

Гарбузи, мов швейцари,  просять в двері

Десь каву пити,  десь красу творить.

Дощить у місті і в серцях дощить.

Вітрини ловлять погляди хітливі.

Ліхтар ліниво ледве мерехтить,

Мовби нотує миті особливі.

Повітря так дурманить, що здається -

нема війни, нікому не болить.

Душа щемить: то плаче, то сміється,

Але від насолоди хоче жить.